Історія

Добре – село, центр Добрівської сільської ради, розташоване за 11 км. на північ від районного центру, за 125 км. від обласного центру м. Кропи-вницький та за 27 км. від залізничної станції Підгородня на лінії Одеса – Харків.

Добрівська сільська рада межує з територіальними громадами Вільшанки, Добрянки, Станкуватого, Малої Вільшанки.

Загальна площа території сільської ради складає 325,7 км². Кількість населення: станом на 01.01.2016 року налічувалося 751 жителів (чоловіків – 333, жінок – 418) з них: дітей дошкільного віку – 46, дітей шкільного віку – 62, пенсіонерів – 229, працездатних громадян – 413. За національним складом з 750 чол. населення болгари складають 66,8%, українці – 27%, молдавани – 3,4%, росіяни, білоруси та інші національності – 2,8%. Всього на території села в наявності 320 двори, з них – 301 жилих.

В Одеській державній бібліотеці ім. Горького в книгосховищі в розділі XVIII / 750 зберігаються «Херсонские епархиальные въдомости», де надруковано «Літопис» села Вільшанка. Автор «Літопису» - священик приходу церкви св. Іоанна Милостивого села Вільшанка Лобачевський Володимир Степанович (1843 - 1906 роки).

Історія села Добре невіддільно пов’язана з історією Вільшанки. Тому що окремо село Добре створено було після заснування Вільшанки.

Серед наших людей, жителів села, є легенди, що першим поселенцем з Вільшанки вийшов на постійне місце проживання Добров. Від цього пішла назва села Добре. Інше повір’я говорить, що вихідці з Добруджі в пам’ять про свій край назвали Доброю. Так зростало село, збільшувалось населення. Вже в 1900 році в селі було 35 хат.

Революційні події 1917 – 1918 рр. проминули село стороною. А вже в липні 1919 р. в селі створена сільська рада. Восени цього ж року в село вдерлися денікінці, які пограбували жителів і розстріляли голову сільвиконкому Станкова Р.П. В цьому ж 1919 році відкрили першу школу. Першим вчителем в селі Добре був Стойков Яків Семенович, який викладав математику, читання в найманих хатах. Був першим агітатором на селі.

В березні 1920 року в селі створено ревком. Головою його був А.Ф. Добров, він же очолив пізніше сільську раду.

В 1921 р. в селі розпочалося навчання дітей в спеціально відведеній хаті, збудованій з очерету, силою громади. Організатором був Милов Віктор Семенович. Вчителями працювали Кіосієв П.С., Продонов І.І.

У 1922 році продовжується дальше посилення політичної і господарської діяльності сільської Ради, комітету незаможних селян по боротьбі з куркульством. В 1925 році в рідне село повертається після навчання Григор’єв Петро Опанасович, працює головою сільської ради. Він же очолює перший партосередок села. Розгортається боротьба за ліквідацію неписьменності. В своїх рішеннях збори громадян села зобов’язували всіх жителів села вчитися грамоти, ходити до хати – читальні. Якщо до революції в селі було менше 9% письменних, то уже в першій половині 1925 року письменних налічувалося біля 70%, в тому числі серед чоловіків близько 90%. В 1925 році в селі відкривається національна школа, в якій навчання проводилося на болгарській мові.

По перепису населення в 1925 році в селі налічувалося 247 господарств.

18 червня 1927 року в селі створено перше Товариство по спільній обробці землі (ТСОЗ) імені Ф.Е. Дзержинського. Першим головою цього колективного господарства став Григор’єв Петро Опанасович. В цьому ж році в селі створюється комсомольська організація. Серед перших комсомольців були Яковлев Іван Васильович, Журжер Петро Кирилович, Григор’єв Федір Іванович, Цуран Олександр Павлович.

В 1928 р. розпочато будівництво початкової школи на кошти, зібрані громадою села.

А в 1929 – 1930 н.р. відкрито нову школу, навчання в якій проводилося на болгарській мові. Викладалися предмети: болгарська мова, українська мова і література, російська мова і література, математика, німецька мова. Вчителями були Тріфанов Я.О., Григор’єв Ф.І. Завідуючим був Стояновський Степан Васильович. В школі в 2 класних кімнатах навчалося 134 учні. Стіни школи були з дерева та очерету, а покрівля зроблена з верб і вкрита соломою, долівка цементна. В школі було 35 парт, 2 столи і 1 стілець. Заняття проходили у 2 зміни.

В 1937 р. в школі відкрито 5 клас, в якому навчалося 8 учнів. Вони створили перший піонерський загін. Піонери школи активно допомагали колгоспу в зборі колосків, виливали ховрахів, виступали з концертами.

Учителів не вистачало, і до школи присилали студентів – практикантів. Учні навчалися болгарською мовою, а українська і російська були другими мовами. Вчителями працювали Григор’єв Ф.І., Тріфанов О.Я., Чабанов М.І., Манчов І.М.

В роки суцільної колективізації в селі створюються 3 колективні господарства. В 1929 році у Доброіванівці створено колгосп імені Шевченка, на Запашці – колгосп «Червоний лан», в Доброму (разом із Гіцуловою) – колгосп імені Молотова.

Доброіванівка. Свою назву, за повір'ям, хутір отримав від доброти людей (Добро), та чоловічого імені Іван (Іванівка), адже майже півсела чоловіків були наречені на час його заснування цим славним іменем.

Після колективізації, у 1929-му, був утворений колгосп ім. Т.Г.Шевченка. Першим головою обрали Арсена Левицького, потім - Макара Ляшенка, Михайла Барбуна, а вже після Другої світової війни головою колгоспу став фронтовик Іван Зієров. Колгосп проіснував 21 рік аж до укруп-нення з добрівським колгоспом ім. Молотова у 1950 році.

Перша початкова (двокласна) школа була відкрита в Доброіванівці ще в 30-х роках, де навчалися доброіванівські і запашківські діти

На Запашці був утворений свій колгосп «Червоний лан», який нарахову-вав 12 дворів (хат), де проживало тридцять двоє осіб. Була одна вулиця: три хати побудовані у балці і чотири - над балкою.

Головою колгоспу «Червоний лан» в 1930-31 pp. обрали Івана Барбулата, який головував аж до об'єднання з колгоспом ім. Т.Г.Шевченка у 1940 році.

Страшними були роки голодомору 1932-33 pp. Очевидці розповідають, що люди вмирали скрізь: в домівках, на дорогах, на подвір'ях.

Загалом, поселу Добре, хуторах Гіцулово, Доброіванівка, Запашка достовірних даних про кількість померлих під час Голодомору 1932 – 1933 рр. не має. По опитуванню односельчан, нараховано 298 чоловік померлих від голоду в 1932 – 1933 рр.

З перших днів Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини стали 123 добрівців, з них 61 загинули на фронтах. За час тимчасової окупації колгоспи були повністю пограбовані, будівля школи перетворена на табір для військовополонених. 18 березня 1944 року село було звільнено радянськими військами. В селі є братська могила і пам’ятник воїнам, які загинули визволяючи село.

Після війни починається відбудовчий період. Не вистачало тяглової сили, насіння, будівельного матеріалу. Тяжким ударом для села став голод 1946 – 1947 років.

Та все ж, добрівчани відбудували своє село.

В 1944 – 1945 р. після звільнення села відновила роботу школа.

Директором школи після війни була Виноградова Ганна Володимирівна, завучем – Давидов Семен Васильович.

В 1951 році на бетонному постаменті в центрі села встановлено бетонну фігуру тужачого солдата. Попереду пам’ятника могила, в якій перезахоронено прах воїнів Радянської Армії, що загинули, визволяючи с. Добре.

В 1955 р. колгосп імені Молотова перейменували в колгосп імені Димитрова.

В 1956 р. розпочалося будівництво Добрівської середньої школи.

В 1959 р. розпочато будівництво нового Будинку культури.

За високі врожаї кукурудзи (51,8 ц. з гектара на площі 428 гектар) у 1962 році бригадир тракторної бригади Яковлєв Володимир Федорович був обраний делегатом ХІV з’їзду ВЛКСМ, а потім і ХV з’їзду ВЛКСМ (1966 р.) Був членом ревізкомісії ЦК ВЛКСМ. Постійний учасник Виставки Досягнень Народного Господарства (ВДНГ). Нагороджений срібними медалями Виставки.

В 1964 р. хутори Доброіванівка, Запашка, Гіцулово ввійшли до складу с. Добре.

Особливо велике будівництво виробничих будов та будов культурно – освітнього напрямку розгорнулося в селі в 60 – х – 90 – х роках ХХ ст., причому більшість з них і зараз повноцінно функціонує. Так, наприклад, в 1962 р. – збудовано млин, в 1967 р. – гаражі автопарку, в 1971 році – контору правління колгоспу, де також розміщено сільську раду, бібліотеку, відділення зв’язку, АТС.

В 1972 р. відкрила двері нова двоповерхова будівля школи.

Фото Добрівської середньої школи 1972 року.

Фото Добрівської ЗШ І – ІІІ ступенів 2012 року.

У серпні 1974 року в колгосп ім. Димитрова з центром у с. Добре ввійшли колгоспи сіл Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Оброчне, Станкувате, Лозоватка.

Пам’ятний знак 9 травня 1979 р споруджено із залізобетонних блоків, обкладених облицювальною плиткою. На блоку встановлена гранітна полірована плита з висіченим текстом: «18 березня 1944 р. війська 2-го українського фронту звільнили с. Добре від німецько – фашистських загарбників».

Через рік, 9 травня 1980 р. в пам’ять про односельчан – воїнів Радянської Армії, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, поряд з могилою загиблих воїнів та Пам’ятним знаком, встановлено пам’ятник. На стелах з полірованого граніту висічені і покриті сусальним золотом імена односельчан – воїнів Радянської Армії, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Так в центрі села сформувався єдиний Меморіал Слави, який став духовним центром села.

Учнівська лінійка Пам’яті біля сільського Меморіалу Слави (2010 рік).

В ліквідації наслідків Чорнобильської аварії 1986 року приймали участь 12 односельців.

Останньою визначною будівлею в селі за роки радянської влади було прокладення в 1990 році водопроводу по всій території села коштом колгоспу. Водопровід і зараз задовольняє потреби добрівчан у питній воді і знаходиться на балансі сільської ради.

Головами сільської ради в повоєнний час були обрані і працювали:

Добров Степан Опанасович – 1945 – 1946 рр.
Адамов Яків – 1946 – 1953 рр.
Фурдуй Іван Тимофійович – 1953 – 1957 рр., З 1957 по 1968 роки сільська рада знаходилася на території с. Станкувате.
Балабан Іван Лук’янович – 1968 – 1971 рр.
Бондар Петро Гаврилович – 1971 – 1972 рр.
Владов Іван Федорович – 1972 – 1975 рр.
Луков Дем’ян Іванович – 1975 – 1977 рр.
Собчинський Іван Михайлович – 1977 – 1985 рр.
Яковлев Григорій Іванович – 1985 – 2000 рр.
Григор’єв Іван Іванович – 2000 – 2013 рр (до сьогодні).

Головами колгоспу ім Молотова (з 1955 р. ім. Димитрова) працювали:

Стойков Пилип Миколайович – 1944 – 1945 рр.
Чабанюк Андрій Сафронович – 1945 – 1950 рр.
Фурдуй Михайло Гаврилович – 1950 – 1954 рр.
Владов Іван Федорович – 1954 – 1972 рр. При ньому колгосп ім.
Молотова у 1955 р. перейменовано у колгосп ім.Димитрова.
Баркар Віктор Іванович – 1972 – 1974 рр.
Єнчев Іван Костянтинович – 1974 – 1978 рр.
Карамалак Іван Федорович – 1978 – 1982 рр.
Костюк Володимир Купріянович – 1982 – 1987 рр.
Яковлев Павло Васильович – 1987 – 1996 рр.
Пєєв Василь Петрович – 1996 – 2000 рр. При ньому колгосп, ім. Димитрова реформовано у КСП ім.Димитрова.
Кіров Іван Петрович – 2000 – 2013 рр.При ньому КСП, ім. Димитрова реформовано у ПСП ім.Димитрова.